Безпека дітей в інтернеті.

Дослідження проблеми формування безпечної поведінки дітей в інтернеті.

Безпечний Інтернет для дітей. Правила поведінки дитини в мережі

У вік комп’ютерних технологій окрім ігрової залежності, нашим дітям загрожують і інші проблеми. Наприклад, пов’язані з безпекою поведінки в мережі Інтернет. Більшість батьків абсолютно не знають, чим займаються їхні діти в мережі і з ким вони контактують. Між тим, Сгласно дослідженнями, проведеними в Україні, 27% дітей у віці від 6 до 17 років підтвердили, що з ними контактували незнайомці в Інтернеті. Але найнеприємніше — це те, що третина з них охоче пішли на контакт (вислали фотографію, інформацію про сім’ю). Насторожує той факт, що тільки 57% наших батьків цікавляться, які сайти відвідують їхні діти. Дані зарубіжних дослідників ще більш лякають: 9 з 10 дітей у віці від 8 до 16 років, активно користуються Інтернетом, наштовхувалися на порнографію онлайн. І близько 50% з них хоча б один раз піддавалися сексуальному домаганню. На жаль, на просторах Інтернету дитина не тільки спілкується з однолітками або знаходить корисну інформацію. Тут його також можуть ображати або залякувати. А ще з’явився такий вид шахрайства, як фішинг, спрямований на розкрадання особистих даних (наприклад, відомостей про банківський рахунок, номер кредитної картки або паролів). І дитина для злочинців — головний об’єкт. Тому, інструкція для батьків буде корисна, щоб спробувати максимально убезпечити своїх дітей від небезпек, пов’язаних з Інтернетом.

П’ять правил для батьків, які зацікавлені в безпеці своїх дітей

1. Додайте комп’ютер в загальній кімнаті — таким чином, обговорення Інтернету стане повсякденною звичкою, і дитина не буде наодинці з комп’ютером, якщо в нього виникнуть проблеми.

2. Використовуйте будильник, щоб обмежити час перебування дитини в Мережі — це важливо для профілактики комп’ютерної залежності.

3. Використовуйте технічні засоби захисту комп’ютера: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр.

4. Створіть «Сімейні інтернет-правила», які сприятимуть онлайн-безпеки для дітей.

5. Обов’язково обговорюйте з дітьми всі питання, які виникають у них в процесі використання Мережі, цікавтеся друзями з Інтернету. Вчіть критично ставитися до інформації в Інтернеті і не ділитися особистими даними онлайн.

Програмне забезпечення для батьківського контролю за дитиною до мережі Інтернет. Фільтруємо …

Звичайно, для здійснення батьківського контролю важливо застосовувати і різне програмне забезпечення. Встановіть будь-яку з програм залежно від операційної системи вашого комп’ютера — це допоможе відфільтрувати шкідливий вміст; з’ясувати, які сайти відвідує ваша дитина; встановити часові рамки використання комп’ютера (або Інтернету); блокувати небажані дії маленького користувача в Мережі.

 Популярні програми батьківського контролю:

 «Додаткова безпека» в Windows 7 — забезпечить збереження особистих даних від усіх можливих загроз;

«Сімейна безпека» в Windows Live — допоможе встежити за контактами та інтересами вашої дитини навіть з іншогокомп’ютера;

 «Батьківський контроль» у Windows Vista — з її допомогою ви можете визначити час, коли дитина може зайти в систему, а також за допомогою фільтра встановити заборону або до окремих ігор, вузлам, програмам.

 «Батьківський контроль» в Kaspersky Cristal — крім антивірусної програми, вона дозволяє стежити за тим, по яких сайтах ходить дитина, і обмежувати відвідування «неугодних». Крім того, програма допоможе вам зберегти особисту інформацію (сімейні фото, паролі, файли) від вторгнення і розкрадання.

Сформуйте у дітей правильне ставлення до комп’ютера та мережі Інтернет

А може, просто взяти і заборонити комп’ютер взагалі? Але заборонений плід, як відомо, солодкий — і повірте, ваше чадо обов’язково знайде спосіб побувати в Мережі (від приятеля або з інтернет-кафе). Крім того, у міру дорослішання дитині знадобиться все більше навчальної інформації, яку зараз також черпають з Інтернету. Тому вихід один — потрібно сформувати у дітей правильне ставлення до можливостей комп’ютера, донести їм всю ступінь небезпеки і переконати слідувати цим простим правилам, які допоможуть зробити дитяче спілкування в Інтернеті більш безпечним.

Дитячі правила. Як дитині вести себе в мережі Інтернет?

Прочитайте самі і ознайомте своєї дитини з правилами, які він повинен дотримуватися, користуючись Інтернетом.

1. Ніколи не давай інформацію про себе, яка може вказати, що ти — дитина.

2. Замість фотографії користуйся мальованим аватаром.

Вчитель біології Новостародубської ЗШ І-ІІІст. Калмикова І.В.

Тема: Формування життєвих компетентностей учнів шляхом впровадження інноваційних технологій на уроках біології .
Зміни у суспільстві ставлять нові вимоги до людини. Соціально успішною є людина, яка хоче і уміє вчитись на протязі всього життя, вміє знаходити інформацію, сприймати, працювати з нею, осмислювати, аналізувати, сублімувати власні думки, творити, різнобічно розвиватись. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стає запорукою успіху в різних сферах діяльності.

Компетентнісний підхід в освіті - це відповідь на вимоги часу. Найважливіші завдання навчально-виховної роботи, яка реалізує формування основ життєвої компетентності дитини – це навчити вихованця жити у змінному світі, адаптуватися до змін, оцінювати соціальні наслідки дій, відчути смак самоактивності, власної творчості, розвинути базис особистісної культури, навчити бути частиною спільноти. Тому сучасна школа вимагає від учителя творчого підходу до викладання навчальних дисциплін, пошуку нових форм і прийомів навчальної діяльності, що створило б якісні передумови для підвищення зацікавленості учнів у навчанні, сприяло розвитку їх життєвих компетентностей та формуванню життєвих навичок, необхідних для становлення основ індивідуально-особистісної життєтворчості, а саме:

здобуття життєвого досвіду;

життєве прогнозування;

прийняття рішень та планування дій;

розв’язання життєвих проблем;

самоорганізація та самовиховання.

До складу життєвих навичок школярів середньої та старшої ланок входять:

організаційні навички;

загальнопізнавальні навички;

загальномовленнєві навички;

контрольно-оцінні навички.

Завданням учителя в процесі навчання стає заохочення учня до активної пізнавальної діяльності, допомога йому в пізнаванні самого себе, формування мотивації постійного самовдосконалення.

Щоб сформувати особистість як єдине гармонійне ціле, необхідно залучати її до участі у найрізноманітніших видах діяльності.

Активна діяльність – одна з основних умов формування компетентностей.

Активність стимулює шлях розвитку особистості, концентрує увагу учнів на життєвих обставинах, стратегію виховання самостійного досвіду. Саме таку діяльність забезпечують інноваційні технології.

Тому я обрала для дослідженння таку методичну тему: «Формування життєвих компетентностей учнів шляхом впровадження інноваційних технологій».

Сучасний урок - це твір мистецтва,  де педагог уміло використовує всі можливості для розвитку особистості учня

Мета моєї діяльності як педагога спеціальної школи для дітей, що потребують корекції розумового розвитку – це забезпечення корекційно-педагогічного супроводу, який дозволив би вирішити наступні завдання:

-підвищити розумову та пізнавальну активність школярів з вадами психофізичного розвитку;

-створити комфортні умови для навчання, за яких кожен учень відчуватиме себе інтелектуально спроможним, успішним;

- забезпечити набуття учнями життєво необхідного досвіду.

Звичайно досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних форм та методів організації навчальної діяльності неможливо. К.Д. Ушинський писав: «Дитя вимагає діяльності безупинно і стомлюється не діяльністю, а її одноманітністю і однобічністю». Тому я і звернулася до питання запровадження нови освітніх технологій, які спрямовані на всебічний розвиток дитини.
ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ
Інтерактивне навчання
Інформаційно-комунікаційні технології
Інтегровані форми роботи
Життєві компетентності
Елементи проблемного навчання
Елементи технології розвитку критичного мислення
Використання ігрових методів

Працюючи над цією проблемою дійшла висновку, що інтерактивні форми і методи дають можливість створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою значимість, зможе розкрити свої здібності й продемонструвати знання, відчути впевненість у собі.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язування проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації.

Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу. Під час уроку діти можуть вільно висловлювати свою думку і вислухати свого товариша, вчитель є другом, порадником, старшим товаришем. Активність на уроках не виникає сама по собі, її треба стимулювати, створюючи відповідну атмосферу. Якщо навчання для дітей стає цікавим процесом, то воно для них вже необтяжливе. Саме пробудження спостережливості, зацікавленості навколишнім світом, бажання якомога більше знати і вміти - обо’язкові умови для успішного навчання дітей.

Працюючи з учнями 6 класів, коли вони починають вивчати біологію, я прагну викликати у них зацікавленість до вивчення предмета. Для цього використовую тематичні шаради, кросворди, загадки, ігри-шифровки тощо. В 7-9 класах, де матеріал більш складний, шукаю такі форми роботи, які захоплять учнів практичною діяльністю з метою дослідження різноманіття проявів природи. На своїх уроках я прагну, щоб учні не лише засвоювали нові знання, а й намагалися застосовувати їх під час вироблення нових умінь, почували себе впевнено, бажали вчитися. Тому з перших уроків намагаюсь знайти та розвивати позитивні риси кожного учня, викликати в них зацікавленість, яка за певних умов переросте в стійкий інтерес до знань. На своїх уроках використовую інтерактивні вправи такі, як «мозковий штурм», «мікрофон», « асоціативний кущ», робота в парах і малих групах, складання «асоціативного куща», , впроваджую технології ігрового та проблемного навчання.

Наприклад, при вивченні тем «Рослини», «Тварини» використовую такий метод інтерактивного навчання як складання «асоціативного куща». Такий метод дозволяє швидко перевірити, узагальнити знання учнів, тому що дітям пропонується пригадати все, що вони знають з цих тем і зобразити у вигляді схеми. «Асоціативний кущ» асоціацій поступово розростається. Метод «Мозкового штурму» частіше використовую при актуалізації знань учнів та мотивації їх діяльності, технологію «Мікрофон» - на етапі актуалізації опорних знань з метою визначення думки кожного учня щодо поставленого проблемного питання; під час підсумку уроку, особливо коли учні оцінюють свої знання, що їм сподобалося на уроці, де вони можуть застосувати знання, отримані на уроці, в повсякденному житті, на практиці.

«Коло ідей» – метою цієї інтерактивної вправи є залучення всіх до обговорення проблеми. Я (вчитель) ставлю дискусійне питання і пропоную обговорити його в малих групах.

Метод «Прес» використовую в тих випадках, коли виникають суперечливі ідеї і треба чітко аргументувати свою позицію.

«Кошик ідей» -цей прийом організації індивідуальної та групової роботи учнів використовую на стадії актуалізації знань, на дошці вивішую кошик, в якому учні «збирають» інформацію яку знають з теми, що вивчається. Потім проводиться обговорення інформації, виправляються помилки, осмислені у ході роботи над темою.

Прийом «Дерево прогнозів» - Сама тема – це «стовбур» дерева, «листочки» - прогнозування результатів, «гілки» - мотивація прогнозів, аргументи.

Вправа « Діаграма Венна» - пропоную учням скласти порівняльну характеристику об’єктів, що вивчаються, визначивши спільні і відмінні ознаки. Цю роботу можна організувати в групах, парах, індивідуально. Виконання цієї вправи сприяє усвідомленню навчального матеріалу, розвитку мислення, спостережливості, вміння виконувати операції аналізу, синтезу.

Учням подобається працювати в парах і малих групах. Групи формую на основі особистих уподобань учнів, обираю консультантів з більш сильних учнів, розподіляю між ними обов’язки. При створенні таких груп звертаю увагу на психологічну єдність учнів, їх бажання, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності. Роботу в навчальних групах будую на принципах рівноправності, намагаюсь активізувати роботу кожного учня. Працюючи в групах, діти отримують можливість спілкуватися, порівнювати, вільно висловлювати свою думку, робити спільні висновки.

Під час роботи в парах учні можуть перевірити знання один одного, обмінятися думками і лише тоді висловлювати свої ідеї класу. Це сприяє розвитку мовлення учнів, взаємо- і самоперевірки, вміння висловлювати і відстоювати свою думку. Під час роботи в парах учні не можуть ухилятися від виконання завдання, швидко виконують завдання, які за інших умов потребують більших затрат часу. Наведу приклад деяких ігор:

Вправа «Ти- мені, я-тобі»- учні в парах опрацьовують частину тексту по темі: читають, обговорюють між собою, ставлячи один одному питання, з метою усвідомлення інформації, а потім повідомляють інформацію класу.

З метою усвідомлення матеріалу, що опрацьовувався на уроці, розвитку навичок культури спілкування часто пропоную учням вправу « Інтерв’ю», коли кожен вибирає собі пару для діалогу. Учні готують питання за темою (дається певний час ) і проводять діалог; один учень ставить питання, інший відповідає, і навпаки. Перед початком вправи обговорюємо умови діалогу:

-дотримання правил культурного спілкування (звертання, ввічливі слова);

-чітка постановка питань;

- повні обґрунтовані відповіді;

-коректна поведінка.

« Духовне життя дитини. – писав В.Сухомлинський, - повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки , музики, фантазії, творчості. Без цього вона засушена квітка» Гра у навчальному процесі добирається з урахуванням психофізичних особливостей дітей, створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички.

У процесі роботи я застосовую різні групи ігор: предметні, сегментно-рольові, дидактичні, інтелектуальні й рольові. Інтелектуальні й рольові ігри я найчастіше використовую під час проведення виховних заходів в позакласній роботі при проведенні тижнів природознавства, та в старших класах, що дозволяє підвищити інтерес в учнів до природознавства.

Усі ці ігри носять пізнавальний і розвивальний характер. Спектр їхньої різноманітності великий, але для себе я з’ясувала основні показники гри: цілі, завдання, принципи і функції.

Головні показники гри:

Мета: розвиток стійкого пізнавального інтересу в учнів через різноманітні ігрові форми навчання.

Завдання гри:

Освітні: сприяти міцному засвоєнню учнями навчального матеріалу, розширенню

кругозору учнів через використання різних джерел інформації.

Розвивальні: розвивати в учнів творче мислення, сприяти практичному застосу-

ванню вмінь і навичок, отриманих на уроці.

Виховні: виховувати моральні погляди й переконання, сприяти вихованню культури спілкування, особи яка саморозвивається і самореалізується.

Основні принципи гри:

- відсутність примусу будь-якої форми при залучення дітей у гру;

- принципи розвитку ігрової динаміки;

- принципи підтримки ігрової атмосфери (підтримка реальних відчуттів дітей);

- принципи взаємозв’язку ігрової і неігрової діяльності (важливо перенесення основного змісту ігрових дій у реальний життєвий досвід дітей);

- принципи переходу від простих ігор до складних ігрових форм.

Функції:

Навчальна функція – розвиток загальних навчальних умінь і навичок, таких, як пам’ять, увага.

Розважальна функція – створення сприятливої атмосфери на заняттях, перетворення уроку з нудного заходу в захоплюючу пригоду.

Комунікативна функція – об’єднання колективу учнів, установлення емоційних контактів.

Функція релаксації – зняття емоційної напруги, викликаної навантаженням на нервову систему при інтенсивному навчанні.

Кінцева мета гри – навчити дитину самостійно орієнтуватися в складній і суперечливій обстановці, швидко ухвалювати правильні рішення, уміти адекватно оцінювати ситуацію і дії інших людей.

Види педагогічних ігор, які я використовую на своїх уроках:

За видом діяльності: рухові, інтелектуальні.

За характером педагогічного процесу:

а) повчальні, тренувальні, контролюючі й узагальнюючі;

б) пізнавальні, виховні, розвивальні;

в) продуктивні, репродуктивні, творчі;

г) комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні.

За ігровою методикою: наочні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні.

За формою: ігрові дії, запитальники, тести, змагання, конкурси, ігрові аукціони.

За виглядом ігрового середовища: ТЗН, комп’ютерні.

Завдяки ігровим формам вдається залучити пасивних учнів до процесу навчання, ігри дають змогу дитині повірити в свої сили, відчути успіх. Учням подобаються ігри: «Хто швидше», «Хто більше», «Збери слова», «Так чи ні», «Ланцюжок», «Крокуй-кажи», «Добери пару», «Цікава торбинка», « Зайвий» та інші.

Спонукають учнів до активного мислення на уроці різноманітні цікаві завдання, ребуси, кросворди, загадки, загадкові кросворди, роботу над якими організовую у формі гри.

При вивченні тем «Різноманітність рослин» (7кл), «Різноманітність тварин» (8кл) використовую ігри «Крокуй-кажи», «Хто зайвий», які можливо проводити в різних формах: усній, письмовій, індивідуальній чи груповій.

Наприклад, при вивченні теми «Членистоногі» (8кл) на дошці або на картках записую представників ракоподібних: рак, омар, краб, лангуст, креветка, метелик (зайвий), або бджола, мураха, хрущ, муха, комар, павук (зайвий). Свій вибір учні повинні аргументувати.

Під час проведення уроків у 8-9 класах використовую нетрадиційні форми роботи: уроки-подорожі, уроки-консиліуми, уроки-змагання, уроки-конференції, уроки-панорами та інші.

Наведу приклад: Урок-панорама «За здоровий спосіб життя» включає чотири міні-урока:

ділова гра (вирішується певна проблема «Що включає в себе поняття « здоровий спосіб життя») – наукова нарада; 

гра «Поле чудес» ( Проведення словникової роботи. Поняття « никотин», «алкоголь», « наркотичні речовини», « токсикоманія» тощо, Дається коротка інформація про пагубний дію цих речовин та процесів на здоров’я людини); 

прес-конференція – рольова гра (Визначення засобів боротьби зі шкідливими звичками. Ознайомлення з відповідними законами.);

телепередача : « Спорт і здоров’я» (зв'язок з фізкультурою. Запрошені лікарі, спортсмени. З’ясовується питання значення спорту у формуванні здорового способу життя);

Акція « За здоровий спосіб життя»

При підготовці до такого уроку учні отримали ролі і самостійно за завданнями готували матеріали з проблем, які вирішувались на уроці.

Такі форми проведення уроків я практикую при узагальненні вивченої теми. Вони сприяють розширенню кругозору дітей, удосконаленню комунікативних навичок, розвитку вміння пов’язувати матеріал, вивчений на уроках з інших предметів, з даною проблемою, що розглядається, сприяють розвитку вміння самостійно добувати інформацію з різних джерел та опрацьовувати її (при цьому учні отримують конкретне завдання, дається план опрацювання інформації).

Невід’ємною складовою уроків природознавства є практичні і лабораторні роботи, проведення окремих дослідів з метою з’ясування властивостей навчального об’єкта. Наприклад, при вивченні теми « Властивості повітря у 6 кл.» проводимо досліди з метою визначення таких властивостей: теплопровідність, займає певний об’єм, рух теплого та холодного повітря При підготовці до цієї роботи враховую, що її організація повинна бути спрямована на вирішення двох взаємопов’язаних завдань:

Розвиток в учнів самостійності у пізнавальній діяльності;

Використання здобутих знань, вмінь, навичок на практиці. 

При виконанні практичних, лабораторних робіт, дослідів та експериментів, спостережень під час екскурсій учні шукають шляхи розв’язання проблемних питань чи завдань. Саме в такій діяльності вони поглиблюють свої знання, відкривають щось нове, вчаться лаконічно висловлювати свої думки, формулювати свої відповіді, узагальнювати, робити висновки, аргументувати свій вибір. З урахуванням пізнавального, розвивального та виховного значення практичних робіт, їх підготовку проводжу за певним алгоритмом:

Постановка і усвідомлення проблеми.

Актуалізація опорних знань необхідних для вирішення поставленої проблеми.

Складання плану роботи , визначення її напрямків.

Дослідження проблеми.

Підведення підсумка. Висновок.

Великого значення в організації і удосконаленні навчального процесу на уроках природознавства посідає дослідницька діяльність, яка тісно пов’язана міжпредметними зв’язками з іншими дисциплінами.

Використання міжпредметних зв’язків на уроках природознавства дає можливість об’єднати програмовий матеріал різних дисциплін, творчо підійти до виконання тих завдань, які потребують знань з інших предметів, повніше і глибше розкрити зв’язки між хімією, географією, фізикою. Міжпредметні зв’язки я використовую на різних етапах уроків: актуалізації знань, вивченні нового матеріалу, поглибленні знань, систематизації та закріпленні знань.

Наприклад, при вивченні теми «Членистоногі» у 8 класі вдало поєднались міжпредметні зв’язки з елементами гри, що обумовило розвиток дослідницького інтересу учнів. Заздалегідь учні отримали завдання зібрати інформацію про значення комах у природі та житті людини.

На уроці вони виступали у ролі спеціаліста сільського господарства, літератора, математика, медика, географа. Учні висвітлювали свої дослідження у формі повідомлень.

Для розвитку дослідницького інтересу учнів на уроках природознавства використовую завдання і запитання, які потребують інтеграції знань,отриманих на уроках природознавства та з інших предметів:

Чому дельфіни є швидкими плавцями? (природознавство-фізика – сила тертя).

З’ясуйте зони поширення хвойних рослин (природознавство-географія).

Доведіть, що алкоголь негативно впливає на здоров’я людини (природознавство-хімія – осадження білків).

Учень, оволодівши на одному уроці певними навичками, сміливо демонструє їх і на інших предметах, одержуючи позитивний результат.

Для стимулювання активності учнів я використовую різні засоби навчання:

натуральні об’єкти (гербарій, вологі препарати, живі об’єкти);

зображувальні (таблиці, муляжі, слайди);

науково-популярні фільми;

друковані джерела (журнали, газети, довідники, визначники).

На уроках природознавства велику увагу приділяю розвитку критичного мислення учнів. Основою технології критичного мислення є трифазна структура уроку: виклик, осмислення і рефлексія. Застосовую методи та прийоми, спрямовані на те, щоб спочатку зацікавити учнів, потім забезпечити умови для осмислення ними матеріалу і, зрештою, на стадії рефлексії дозволити «привласнити» одержані знання. Для розвитку критичного мислення використовую такі методичні прийоми:

1.«Мозковий штурм»

2. Прийом «Кошик ідей, понять»

3.Прийом « Перевернутий логічний ланцюжок» (зв’язати послідовність елементів інформації в необхідній послідовності);

4. Механізм ЗДХ (знаю, дізнався, хочу дізнатись)

5. Прийом «Помітки на полях» («v» - я так і знав, «+» - нова інформація, «+!» - цінна інформація, «-» - у мене не так, «?» - не зрозуміло). Використовую при організації самостійної роботи учнів з джерелами інформації

6.Написання короткого конспекту за виділеними основними поняттями.

7. Логічні ігри.

Для розвитку мислення школярів застосовую на уроках проблемні завдання, питання. Наявні в них суперечності викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків і творчих висновків на основі набутих знань. учням самостійно порівнювати, зіставляти певні факти і явища, узагальнювати, робити висновки. А потім звіряти свої міркування з думкою вчителя і матеріалом підручника. Такі вправи не тільки розвивають мислення учнів, а й підсилюють упевненість, віру в свої сили і здібності. Наприклад, при вивченні теми «Повітря» після ознайомлення з його властивостями, проводжу гру « Чомучка» і пропоную дітям знайти відповіді на проблемні питання:

Чому людина не може обходитись без повітря тривалий час?

Чому холодне повітря опускається вниз?

Чому на зиму у вікна вставляють подвійні рами?

Чому взимку носять одяг із вовни?

Чому птахи і звірі не мерзнуть узимку?

Чому взимку рослини не вимерзають, коли випадає багато снігу?

Учням цікаво самостійно порівнювати, зіставляти певні факти і явища, узагальнювати, робити висновки. А потім звіряти свої міркування з думкою вчителя і матеріалом підручника. Такі вправи не тільки розвивають мислення учнів, а й підсилюють упевненість, віру в свої сили і здібності.

Всі ключові компетентності: комунікативні, організаційні, саморозвитку і самоорганізації можуть бути сформовані тільки на основі, яка передбачає вироблення в учнів умінь самостійно здобувати і застосовувати знання, тобто самостійно вчитися. Особливу роль в цьому питанні відіграє вміння самостійно працювати з підручником. При цьому велику увагу приділяю виробленню в учнів вміння відрізнити головний матеріал від другорядного.
Прийоми самостійної роботи учня з підручником, першоджерелами:

- прийом смислового опрацювання тексту підручника, виокремлення в ньому головного відповідно до поставленого завдання.

-Прийоми стислого конспектування (За допомогою плану, серії питань).

- прийоми пошуку додаткової інформації (робота з довідниками, словниками, журналом « Юний натураліст», енциклопедіями, в Інтернет- мережі).

-Використання різноманітних видів контролю, поетапної перевірки своєї роботи.

Ми вже відзначали, що головне завдання вчителя зробити навчання цікавим. Тому на урок потрібно йти не лише зі знанням навчального матеріалу, методів і прийомів навчання, набором задач і вмінням їх майстерно розв'язувати, але і з різноманітними та цікавими способами організації роботи учнів. І в цьому допомагає комп’ютер. Комп'ютер може узяти на себе виконання навчальних функцій, не говорячи вже про функції тренувального характеру, орієнтовані на закріплення знань, умінь, навичок. На своїх уроках пропоную учням практичні вправи на комп’ютері : «вилучення зайвого», « що не так», «побудуй ланцюжок» ( при вивченні різних систем організму людини, тварини), використовую презентації до навчальних тем, електронні таблиці, відеоролики, що дозволяє залучити учнів до активної співпраці. Практика показала, що використання ПК на уроках сприяло наступному:

- підвищенню рівня ефективності використання наочності на уроці;

- покращенню продуктивності уроку;

- встановленню міжпредметних зв'язків з інформатикою та іншими науками;

- логічності подання навчального матеріалу, що позитивно позначається на рівні знань учнів;

- зміні на краще взаємин з учнями, особливо з тими, які із захопленням ставляться до ПК;

- сприйманню його, як універсального інструмента для роботи в будь-якій галузі людської діяльності, а не як іграшки.

Адаптуючи до умов спеціальної освіти сучасні педагогічні технології, виникло питання: « Як навчити учнів опрацьовувати такий об’єм інформації, визначати головне істотне, встановлювати послідовність, взаємозв’язки тощо?». Шукаючи відповіді, дійшла висновку, що навчальний матеріал на уроці треба групувати у невеликі блоки, що мають певні зв’язки. Вивчення кожного блоку повинно мати своє логічне завершення – висновок, твердження, тощо. Слід також відмітити, що при виконаннї деяких вправ, що потребують логічного мислення, або складання аргументованої відповіді, у учнів з порушенням пізнавальної сфери виникають певні забруднення, тому вчитель повинен бути завжди готовий надати допомогу, ставлячи навідні питання, які орієнтують учня в потрібному напрямку.

Важливу роль у розвитку ключових компетентностей учнів має позакласна робота з предмету.

Кожного року в школі проводяться тиждень природничих наук, екологічний тиждень. В рамках цих тижнів планую різноманітні форми роботи: КВК, ігри-подорожі, усні журнали, «Зоряний час», брейн-ринги та інші. Вже 3 роки у школі-інтернаті працює учнівська агітбригада « Здоров’я». учасниками агітбригади є учні 7-9 кл. Учні з інтересом приймають участь у підготовці цікавих вистав, що сприяють пропаганді здорового способу життя: « Наркотикам скажемо «Ні»;

« СПІД – загроза століття», «Пам’ятай! Никотин вбиває», « Вогонь- друг, вогонь- ворог». Разом з учителем географії ми ведемо гурток « Флора і фауна рідної планети». Девіз нашої роботи: « Зацікавити і повести у світ пізнання». В рамках проекту гурткової роботи спланована цікава пошукова робота. Учні знайомляться з рослинами та тваринами занесеними до Червоної книги, здійснюють заочні «подорожі» у далекі екзотичні куточки Землі, збирають цікавий матеріал про флору і фауну нашої місцевості, провели екскурсію в історичний музей м. Артемівська.

Вся ця робота сприяє розвитку предметних і ключових компетентностей учнів.
В процесі вивчення проблеми «Формування життєвих компетентностей учнів шляхом впровадження інноваційних технологій на уроках природознавства», проаналізувавши новітні педагогічні технології, які найбільш сприяють якісному навчанню , я прийшла до висновку, що необхідно узагальнювати кращі педагогічні ідеї і застосовувати в практиці те, що відповідає потребам сьогодення, індивідуальності вчителя.

Використання на уроках природознавства інноваційних технологій сприяє професійному зростанню вчителя, змінює атмосферу на уроці, викликає робочий настрій у дітей, і як наслідок, покращується якість набутих знань.

Педагогічні інновації потребують багато часу для підготовки вчителя. Необхідно зібрати й опрацювати оригінальні вчительські знахідки, професійні секрети, практичні приклади від колег та опрацювати їх на власному досвіді. Вже після кількох ретельно підготовлених уроків з використанням інновацій я відчула, як змінилася атмосфера на уроках, підвищилася зацікавленість учнів до предмета, зросли продуктивність уроку, якість засвоєння навчального матеріалу.В процесі використання вищезазначених технологій в практиці організації навчально-виховного процесу учні отримують практичні навички повсякденного громадянського досвіду, партнерства та взаємопорозуміння, лідерства та поваги до інших, ініціативності у прийнятті рішень, висловлюванні думок, відповідальності у реалізації індивідуальних і колективних справ. Саме таке навчання сприяє формуванню життєвих компетентностей учнів, підвищує інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює активність і творчість.

Здоров*язберігаючі технології на уроках біології та екології.

Поняття ,,здоров’язберігаючі технології”

         Поняття ,,здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та

зміцнення здоров’я учнів. У ході розробки проекту вчителями ретельно

опрацьована теоретична база.

Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:

-   сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

-   оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

-   повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи (за  О. Ващенко):

       - здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;

       - оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;

      - технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню

відповідних тем до предметів загально навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;

- виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Здоров’язберігаючі технології навчають дітей жити без конфліктів. Навчають укріплювати, зберігати своє і цінити чуже здоров’я. Ці технології прищеплюють дітям принципи здорового способу життя, посилюють мотивацію до навчання.

Урок – це основна структурна одиниця навчального процесу. Урок у

здоров’язберігаючих технологіях повинен не викликати в учнів погіршення здоров’я. Сучасний урок – це урок інноваційний, який викликає в учнів і вчителів задоволення, стимулює цікавість, творчість. Усе це досягається різноманітними формами роботи з використанням інтерактиву та інноваційних технологій.

Теоретична значущість й актуальність розглянутої проблеми, її недостатня розробленість послужили підставою для визначення теми практикоорієнтованого проекту «Здоров’язберігаючі технології – інноваційний крок в освіті». Психічне здоров’я утворюють позитивні емоції і почуття, воля, самосвідомість, самовиховання, мотивація поведінки, стреси, психотравми, резерви психологічних можливостей людини, запобігання шкідливих звичок, формування гігієнічних навичок і позитивних звичок.

         Духовне здоров’я – це здоров’я в системі загальнолюдських цінностей, ідеал здорової людини, традиції культури українського народу, розвиток позитивних духовних рис, духовні цінності й засоби розвитку духовності.

         Соціальне здоров’я -  соціальні потреби та інтереси, етика родинних зв’язків, наслідки антисоціального ставлення до довкілля, соціальне забезпечення життєво важливих потреб, соціальна адаптація, здоров’я нації, формування потреби вести здоровий спосіб життя.

         Інтелектуальне здоров'я - це можливість відкрити наші уми для нових ідей та досвіду, які можуть допомогти в поліпшенні особистої, групової та

суспільної взаємодії.

         На шляху до інтелектуального здоров'я необхідно витрачати більше часу на навчання, наприклад читання книг, журналів і газет, для того щоб бути в курсі  поточних питань та ідей.

         Одним із складових здоров‘я є і творчість. Тому що саме творчий підхід до вирішення будь-яких життєвих проблем, завдань робить людину здоровою.

        Ось чому тема створення у школі здоров‘язберігаючого середовища є такою актуальною.

        Ключовими компетентностями, що сприяють здоров’ю, якими повинні володіти учні для успішної соціалізації, є наступні: 

         - навички раціонального харчування;

         - навички рухової активності та загартування;

         - санітарно-гігієнічні навички;

 - навички організації режиму праці та відпочинку;

 - навички самоконтролю;

 - навички мотивації успіху та тренування волі;

 - навички управління стресами;

 - навички ефективного спілкування;

 - навички попередження конфліктів;

 - навички співчуття (емпатії);

 - навички поведінки в умовах тиску;

 - навички співробітництва;

 - навички самоусвідомлення та самооцінки;

 - визначення життєвих цілей і програм;

 - аналіз проблем прийняття рішень.

Що ж розуміють під поняттям «здоров‘язберіагаюча технологія»?

         Слово «технологія» в перекладі з грецької мови означає вчення про мистецтво.

         Здоров'язберігаюча технологія – це побудова послідовності факторів, що попереджують руйнування здоров'я при одночасному створенні системи

сприятливих для здоров'я умов.

         Поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує у собі всі напрямки діяльності загальноосвітнього навчального закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я.

         Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:

         - сприятливі умови навчання дитини у школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

         - оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

         - повноцінний та раціонально організований руховий режим.

         Слід зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

         Здоров'язберігаючі технології дозволяють:

- сформувати соціальну зрілість випускника;

- забезпечити можливість учням реалізувати свій потенціал;

- зберегти і підтримати фізіологічне здоров'я учнів.

         Здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, учителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.

         Тому головним завданням у діяльності педагогічних колективів навчальних закладів на сучасному етапі повинно бути збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у вчителів, учнів та їхніх батьків.

         Мета сучасної школи - підготовка дітей до життя. Кожен учень має

отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки.

         Учитель, володіючи сучасними педагогічними знаннями, при постійній взаємодії з учнями, їхніми батьками, медичними працівниками та шкільними

психологами, планує й організовує свою діяльність з урахуванням пріоритетів збереження та зміцнення здоров’я всіх суб’єктів педагогічного процесу. У своїй роботі він звертається до різноманітних педагогічних технологій.

         Сучасна освіта характеризується широким впровадженням технологічного підходу. І це є об’єктивним процесом, новим етапом в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини.

         Поняття “технологія” в педагогіку прийшло з виробництва, де визначається як сукупність різних елементів, зокрема прийомів, операцій, дій, процесів та їхню послідовність, тобто це своєрідна майстерність людини. Таким чином “технологія” виступає як алгоритм за допомогою якого отримується запланований результат.

         У кінці 70-их роках минулого століття збільшується увага до педагогічної технології і на Україні. Однак і сьогодні стосовно поняття “педагогічна технологія” єдиної думки науковців поки що не існує. У науковій літературі зустрічається понад 300 тлумачень цього поняття в залежності від того як автор уявляє собі структуру й складові освітнього технологічного процесу. Але їх об’єднує те, що всі автори єдині у визначенні мети педагогічної технології – це підвищення ефективності навчально-виховного процесу і гарантування досягнення учнями запланованих результатів навчання.

         За визначенням ЮНЕСКО, педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти.

         Будь яка педагогічна технологія має відповідати основним критеріям технологічності: концептуальності, системності, керованості, ефективності, відтворюваності.

         Технології навчання спрямовані на підвищення рівня знань, умінь і навичок протидії негативним явищам та формування відповідальної поведінки.

         Поняття “здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та

 зміцнення здоров’я учнів.

         Здоров’язберігаючі освітні технології поділяються на три групи:

     - організаційно-педагогічні (визначають структуру навчального процесу, яка сприяє запобіганню станів перевтомлення, гіподинамії тощо);

     - психолого-педагогічні (пов’язані з безпосередньою роботою вчителя на уроці);

     - навчально-виховні (це програми з формування культури здоров’я, на-вчання навичок здорового способу життя, профілактики пікідливих звичок, захворювань, позакласні заходи, робота з батьками).

         Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до здоров’язберігаючого

навчального процесу, формування в них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я. Аналіз здоров’язберігаючої діяльності загальноосвітніх закладів України дозволив виділити складові моделі цієї діяльності. Вона має поєднувати такі форми і види роботи:

    -  корекцію порушень соматичного здоров'я з використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від навчального процесу;

    - різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням їх психологічного та фізіологічного впливу на учнів;

    - контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу; нормування навчального навантаження та профілактику перевтоми учнів;

    - медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров’я, фізичного і                                  психічного розвитку учнів;

    - розробку та реалізацію навчальних програм із формування в учнів навичок ведення здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок;

    - діяльність служби психологічної допомога вчителям та учням у подоланні стресів, стану тривоги; сприяння гуманному ставленню до кожного учня; формування доброзичливих взаємовідносин у колективі вчителів;

    - організацію та контроль за дотриманням збалансованого харчування всіх учнів школи;

    - заходи, що сприяють збереженню та зміцненню здоров'я вчителів та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку.

         Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей та підлітків потребує тільної увага всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та відповідальність з оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим. і в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров'я сучасних школярів, а про майбутнє України.

. Види оздоровчих хвилинок на уроках

Дихальна гімнастика та фізкультхвилинка

         Оздоровчі хвилинки під час уроків повинні комбінувати в собі  фізичні вправи для осанки,  вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Цей прийом допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу учнів. Такі вправи можна досить успішно надавати проводити самим учням або поєднувати з елементами ігор. Наприклад: зараз похиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною, теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени. А тепер піднімуться ті, хто сьогодні прийшов до школи.

 Пальчикова гімнастика

         Ще у ІІ тисячолітті до нашої ери китайські мудреці знали, що існує взаємозв'язок між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Це підтверджують дослідження фізіологів. У роботах В.М.Бехтерева є висновки про те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини. Дослідження

М.М. Кольцової свідчать, що кожен із пальців руки має своє представництво у корі великих півкуль головного мозку.

         Таким чином, мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.

 Звукова гімнастика

         Такі вправи дуже корисні для всіх дітей. Цей прийом легко використовувати на уроках літератури та мови, особливо під час  вивчення теми ,,Фонетика”,  він надасть вам можливість розвити правильну вимову звуків, сприятиме підвищенню чіткості та правильності вимови.

Психогімнастика

         Завданням "психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості. Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. У таких іграх діти тренують свою увагу, пам’ять, спостережливість, витримку.А також вчаться розуміти людські емоції та контролювати їх. Такі вправи можуть проводитися у вигляді ігор де потрібно зобразити певні емоції, або продемонструвати певній емоційний стан (пантоміма). 

Арт- техніка

         В основі арт-техніки лежить творча діяльність, у першу чергу малювання. Творчий розвиток є  не тільки головним терапевтичним механізмом, саме він допомагає  виховувати здорову особистість. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення.  Крім того, творча діяльність допомагає зняти напруження, сприяє підвищенню дитячої самооцінки, впевненості у власних силах, та взагалі розвиває творчі здібності.  Основна задача таких технік не в тому, щоб навчити дітей малювати. Головна мета – це духовний розвиток, самопізнання людини через творчість та покращення адаптації школярів.  Творчі здібності вчитель розвиває на уроках праці та малювання, але сьогодні викладання цих предметів  повинно бути основане саме на таких методиках арт-техніки.

 Кольоротерапія

         Із  самого народження кожного з нас оточують кольори, що виявляють вплив на організм, нервову систему та психіку людини, налаштовуючи його в унісон з оточуючим світом. Колір значно впливає на нас: притягує нас і до нас, змушує робити покупки та викликає різноманітні емоції. Зумовлює раптові почуття і навіть фізіологічні реакції, від припливу крові до почуття холоду.

         Колір може навіть лікувати. Наприклад, біль знімають відтінки блакитного. А сил надає помаранчевий. Зелений заспокоює. Недарма ми так намагаємось хоча б не на довго вирватись із міста - ближче до природи і її зеленому кольору.

Також колір може передавати риси характеру та стан:

          - темно-синій  - концентрація на внутрішніх проблемах, потреба в

            спокої, самоаналіз;

         - зелений – рівновага, незалежність, впертість, прагнення до безпеки;

         - червоний – сила волі, ексцентричність, направленість у зовнішній світ,

           агресія (якщо красного забагато), підвищена збудженість, активність;

         - жовтий – добрі емоції, безпосередність, цікавість, оптимізм;

         - фіолетовий – фантазія, інтуїція, емоційна та інтелектуальна зрілість;

         - коричневий – відчуття, фізичний дискомфорт, незручність, часто

            неприємні емоції;

         -  чорний – пригніченість, протест,  справжня потреба в змінах;

         - сірий – відсутність кольору, апатія, бажання піти, не помічати нічого,

            що тривожить.

Тому головним завданням у діяльності педагогічних колективів навчальних закладів на сучасному етапі повинно бути збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у вчителів, учнів та їхніх батьків.

Рухова активність учнів

Рухова активність учнів складається з щоденної (ранкова гімнастика, піша хода, рухливі зміни і паузи в режимі навчального дня) і періодичної, яка може бути досить різноманітною. У поданій нижче таблиці наведені рекомендовані обсяги різних видів рухової активності для учнів 1 і 10 класів, розроблені з урахуванням інтенсивності та характеру відповідних видів діяльності. У цілому рухова активність школяра повинна займати не менше 1 / 5 добового бюджету часу (за вирахуванням часу сну і денного відпочинку), а її структура дещо відрізняються для дітей різних вікових груп. Це пов'язано з тим, що у дітей молодшого віку більше частка неорганізованої рухової активності, але значно менше внесок тих її видів, які можуть бути віднесені до трудової діяльності. Деякі види рухової активності можуть розглядатися як взаємозамінні. Так, наприклад, заняття в спортивних секціях і в деяких гуртках художньої самодіяльності (зокрема, танцювальних) можуть бути цілком порівнянні за інтенсивністю та обсягом фізичного навантаження.
Недолік рухової активності - одна з найбільш поширених причин адаптаційних ресурсів організму міських школярів. Перебування на уроках, приготування домашніх завдань, заняття у комп'ютера, відпочинок біля телевізора, читання книг, перебування у транспорті - всі ці форми проведення часу проходять в статичному стані. Організм людини в процесі еволюції не пристосувався до такої низької фізичної активності. Синдром гіподинамії є однією з умов багатьох недуг дорослих людей (серцево-судинна патологія, порушення опорно-рухового апарату, обміну речовин тощо), а тим більше - підлітків. Зростаючому організму необхідно адекватні фізичні навантаження. І тільки одиничними уроками фізкультури і короткими прогулянками після уроків цей обсяг навантаження не заповнюється. У всіх випадках рухова активність дітей повинна бути організована так, щоб запобігати гіподинамію і в той же час не призводить до їх перевтоми. Приблизний обсяг рухової активності учнів різних класів наведено в таблиці.

Класи	Щоденний обсяг часу (Годин)	Культурно-оздоровчі заходи
		Гімнастика до навчальних занять (хв)	Физкультминутка на уроках (Хв)	Рухливі зміни (Хв)	Спортивний годину в подовженому дні (ч)
I	2	5-6	5	15-20	1
II	2	5-6	5	15-20	1
III	2	5-6	5	15-20	1
IV	2	5-6	5	15-20	1
V	2	5-7	5	35-45	1
VI	2	5-7	5	35-45	1
VII	2	6-8	5	35-45	1
VIII	2	6-8	5	35-45	1
IX	2	6-8	-	35-45	1
X	2	6-8	-	15-20	-
XI	2	6-8	-	15-20	-

Класи	Уроки фізкультури на тиждень (Годину)	Позакласні форми занять на тиждень: спортсекцій, гуртки фізкультури, групи ОФП (Годину)	Загальношкільні заходи		Самостійні заняття фізкультурою не менше (хв)
			Участь у змаганнях у навчальному році (разів)	Дні здоров'я і спорту
I	2	1,1	6-8	Е	10-15
II	2	1,3	6-8	Ж	15-20
III	2	1,3	6-8	Е	15-20
IV	2	1,3	6-8	М	15-20
V	2	1,3	8-9	Е	20-25
VI	2	1,3	8-9	З	20-25
VII	2	2	8-9	Я	20-25
VIII	2	2	8-9	Ч	20-25
IX	2	2	8-9	Н	25-30
X	2	2	10	Про	25-30
XI	2	2	10		30-35

IV .5.4. Раціональна організація уроку

Від правильної організації уроку, рівня його гігієнічної раціональності багато в чому залежить функціональний стан школярів у процесі навчальної діяльності, можливість довго підтримувати розумову працездатність на високому рівні і попереджати передчасне порушення стомлення. Не можна забувати і про те, що гігієнічні умови впливають на стан учителя, його здоров'я. А це, у свою чергу, впливає на стан і здоров'я учнів.
Фізіологічно обгрунтованою є тривалість уроку в 45 хвилин. Виняток становлять лише учні 1 - х класів, для яких урок повинен тривати 35 хвилин відповідно низької стійкості їх уваги. Для учнів 2-х класів рекомендується комбінувати урок з використанням останніх 10 хвилин для зняття втоми (читання художньої літератури, настільні ігри, розучування комплексу фізичних вправ та ін.) В інших класах рекомендується проведення фізкультхвилинок на 4-му уроці через 20 хв то його початку або з розвитком першої фази розумового стомлення у значної частини учнів класу (фази розумового занепокоєння). Така робота необхідно для підвищення розумової працездатності дітей та зняття у них м'язового статичної напруги. Здвоєні уроки не раціональні, за винятком тих випадків, коли проводяться лабораторні, контрольні роботи, уроки праці і заняття фізкультурою у зимовий час при виконанні програми з лижної підготовки.
Оцінка дотримання гігієнічних вимог проводять по ряду регламентованих позицій, з використанням хронометражу.
Хронометраж уроку проводиться за:
· Щільності уроку (% часу, витраченого школярами на навчальну роботу);
· Кількістю видів навчальної діяльності (лист, читання, слухання, розповідь, розгляд наочних посібників, відповідь на питання, рішення прикладів);
· Тривалість кожного виду навчальної діяльності (у хвилину);
· Частоті чергування видів діяльності (середній час у хвилинах зміни діяльності);
· Кількості видів викладання (словесний, наочний, аудіовізуальний через технічні засоби навчання, самостійна робота);
· Місцем, тривалості та умов застосування ТЗН;
· Частоті чергування видів викладання;
· Наявності, місця, змісту і тривалості фізкультхвилинок.
Відстежується момент зниження навчальної активності школярів як показник настання їх втоми. (Визначається в ході хронометражу за зростанням рухових і пасивних відволікань у дітей у процесі навчальної роботи).
Крім того, визначається і фіксується психологічний клімат на уроці, наявність емоційних розрядок, дотримання учнями правильної пози, її відповідність виду роботи і чергування протягом уроку.
Деякі гігієнічні критерії раціональної організації уроку наведені в таблиці.

№	Фактори уроку	Рівні гігієнічної раціональності уроку
		раціональний	недостатньо раціональний	нераціональний
1.	Щільність уроку	не менше 60% і не більше 75-80%	85-90%	більше 90%
2.	Кількість видів навчальної діяльності	4-7	2-3	1-2
3.	Середня тривалість різних видів навчальної діяльності	не більше 10хв.	11-15 хв.	більше 15 хв.
4.	Частота чергування різних видів навчальної діяльності	зміна не пізніше ніж через 7-10 хв.	зміна через 11-15 хв.	зміна через 15-20 хв.
5.	Кількість видів викладання	не менше 3-х	2	1
6.	Чергування видів викладання	не пізніше ніж через 10-15 хв.	через 15-20 хв.	не чергується
7.	Наявність емоційних розрядок (кількість)	2-3	1	немає
8.	Місце і тривалість застосування ТЗН	відповідно до гігієнічних норм	з частковим дотриманням гігієнічних норм	в довільній формі
9.	Чергування пози	поза чергується відповідно до виду роботи. Учитель спостерігає за посадкою учнів	є випадки невідповідності пози виду роботи. Учитель іноді контролює посадку учнів	часті невідповідності пози виду роботи. Пізнання не контролюється вчителем
10.	Наявність, місце, зміст і тривалість фізкультхвилинок	на 20 і 35 хв. уроку по 1 хв. з 3-х легких вправ з 3-4 повтореннями кожного	1 физкультминутка з неправильним вмістом або тривалістю	відсутні
11.	Психологічний клімат	переважають позитивні емоції	є випадки негативних емоцій. Урок емоційно індиферентний	переважають негативні емоції
12.	Момент настання стомлення учнів щодо зниження навчальної активності	не раніше 40 хв.	не менше 35-37 хв.	до 30 хв.